1. Велика, щира Вам подяка,
Пошана, також Вам всіляка,
Отець і Син і Дух Святий,
Мій Бог для серця дорогий.

2. За добру землю Україну
Благаю я Тебе, Твій сину:
Її гріхи прости! Прости!
Від серця все їй відпусти!
Помилуй і благослови,
Своєю донькою назви.

3. Ти дав їй вільність і свободу
Від панщини, її народу.
Він самостійний знову став.
Як довго він цього жадав!

4. Спасибі за вродливу мову,
Співучу, лагідну розмову:
Чудову Ти їй пісню дав:
Напевно, добре Ти кохав.

5. Та щоб вона Тебе кохала,
Пісні любові, щоб співала,
Ти українській дав душі,
Для пісні щирої вірші.

6. Вона цю пісню пильнувала,
Від мов чужих охороняла,
Кохаючи лише свою,
Господь, даровану Твою.

7. Її була страждальна доля,
Прийшла до неї доки воля:
Ганьба, голодомор, війна,
Ідеологія дурна,

8. Яка кричить: «Немає Бога»…
І бідолашна та убога,
Була вона ледь-ледь жива,
Ще й перед Богом не права.

9. Бо віру в Господа відверту,
Гнала від себе, ніби мертву,
Чим мертвою була сама,
Життя без Бога бо нема.

10. Той хто від Бога відступає –
Себе самого погубляє.
Теж з Україною було:
Сама від себе мала зло.

11. Немає мудрості без Бога:
Вона лише в руці у нього,
А людське все, в собі самому,
Не здатне діяти добром.

12. Усі добробуту жадають,
Зробити ж як його не знають,
І кажуть хоч, мов знають як,
Але виходить все не так.

13. Тому їх рішення всі роки,
Немилосерді та жорстокі:
Хто бідний був – бідніше став,
Багатий – більше ще придбав.

14. І буде так всяк денно, доки
Не зробляться до Бога кроки
Людьми у владі хто стоять –
Придбати в Нього благодать.

15. Хто дійсно любить Україну,
Той біля Бога зігне спину,
Коліна схилить перед Ним,
Єдиним Господом живим,

16. З визнанням людської знемоги
Знайти той доброї дороги,
Яка в добробут приведе,
Чого народ в надії жде.

17. І стане він Його благати:
Порозуміння правди дати,
Яка від безладів спасе
Вкраїну, і, понад усе,

18. Яка Вкраїні шлях укаже,
Закони добрі їй розкаже,
Дасть силу владі ствердить їх,
Як постановлення для всіх,

19. Що зніме з люду тиск тягарний,
Щоб зажили вони так гарно,
Як тут ніколи не жилось,
Як мабуть тільки мріяв хтось.

20. І Бог побачив в Нього віру,
Йому приємну – тверду, щиру,
Себе не приневолить ждать –
Пошле спасіння благодать.

21. Усі до Бога хто звертався,
Той правдою освічувався.
І не встидяться лиця їх
Ні перед ким серед живих.

22. Тому зробити й нам так треба:
Даремну скромність знявши з себе,
Христа покликати ім’я,
Коли Вкраїна нам своя.

23. Послухай це, державна владо.
В моїх словах тобі порада:
Обрядність – це не віра є;
Ти робиш те що не твоє.

24. Хоч ти на Біблії клянешся,
Коли до неї приторкнешся,
І свідок Бог, все ж марно це:
Не радуєш Його лице.

25. Руки до неї доторкання,
Чи дасть сумлінню бездоганність?
То виглядом лиш значним є,
Та знання правди не дає.

26. Притому ж, Біблія закрита,
І що в ній є – давно забуте.
Як традиційна річ лише
Вона потрібна, тай усе.

27. Не має влади не від Бога,
І нині, Владо, ти від нього.
Це каже Біблія свята,
Та влада Слово не чита.

28. Ти б краще Біблію відкрила,
Читати щоб: вона є сила,
Та добра мудрість для царів,
І розум для володарів.

29. Ти б знала: що благословляє
Господь, а що Він проклинає;
Чому Він успіху дає,
А що руйнує все, як є.

30. Тоді ти мабуть не робила
Те, проти чого Божа сила,
Повіривши Його словам,
Які Він всім промовив там.

31. Мені приснилося видіння,
Яке приходить в сновидіння,
Коли Бог в сні торкає нас:
Побачив я тривожний час.

33. Хто міг – спішили утікати,
Із України виїжджати:
Їх гнав війни тривожний жах,
Що назрівало по місцях.

34. Було ж і слово: «Безпорядки –
Плоди нерозумного управлення країною».
Оце я побачив у сні,
Що статися може з Вкраїною.

35. Плоди не раптом же зростають,
А їх багато днів чекають.
Тож, хибні рішення завжди
Й приносять безладів плоди.

36. Та як від цього уникати? –
Людьми розумно управляти.
Тому до Господа звернись
И щиро Богові молись.

37. Та Біблію візьми ти в руки,
Пізнай небесної науки,
І розум Господа знайдеш,
І Україну ним спасеш.

38. Бо є багато, що змінити
Та, як бур’ян викорінити,
І знову сіяти лиш те,
Добробут із чого зросте.

39. «Ти, нова владо, молода,
І не спіткала ти собі
Кровопролиттям. Знай, що це
Роздобрює Моє лице.

40. Я дав тобі перемогти,
Бо із початку мирна ти.
Ти у себе це збережи,
Від крові людській геть біжи:

41. Твої повинні руки буть
Невинно-чисті. Не забудь.
Пильнуй про це. Та ще зроби,
Минути щоб тобі ганьби:

42. До бідних милість оберни,
Побач, як мешкають вони,
Піднятись їм допоможи
І милосердю послужи.

43. Продовжиш тим твої ти дні,
І будуть мирними вони.
Побач на це в обидва ока.
Послухайся Мого пророка».

44. Христос Спасителю, ніхто я.
Та, навіть більш того, ні що я.
Однак же я Тебе молю,
Бо щиро я Тебе люблю.

45. Зробив для світу Ти велике,
З любові справжньої, що в віки:
Ти вмер для вилуплення всіх,
Не панував щоб в світі гріх,

46. Та Ти воскрес, щоб нас звільнити
Від марності, та щоб зробити
Всіх праведними у Собі.
Хвала і слава вся Тобі!

47. В Тебе житті державна влада,
Приносить мир Твоя порада,
Добробут також від Тебе.
Зверни Вкраїну до Себе.

48. Дай мудрість тим, хто правлять нею,
Щоб Україною землею,
Розумно правили вони,
Як добрі, праведні сини.

49. Любові дай їм до народу,
До всякого, що є в ній роду:
Уважно дбати про нього
Від серця щирого всього.

50. За всіх людей, що в Україні,
Що мешкають у неї нині,
Тебе я дякую, Господь,
Бог духів всіх, хто має плоть.

51. О чоловіколюбний Боже,
Якщо не ти спасеш, то хто же?
Надія марна на людей:
Одна утома лиш від ній.

52. Тому молю: Ти нас врятуй,
Вкраїні захист Свій даруй,
Від лихоліття нас укрий,
Отець і Син і Дух Святий.

Амінь.
21 грудня 2005 р.

---

Зі збірника пророцких вишукувань у віршах
Натхнення віри.