Послухай це, дитя Моє

1. Послухай це, дитя Моє.
В твоїм житті провина є:
Чому Мені не довіряєш,
Коли в скорботі ти страждаєш,
Що це на користь все тобі?
Тому душа твоя в журбі.

2. Хоч Я сказав: блаженні ті,
Чия путь вузька і в тісноті,
Бо жде їх в небі нагорода,
Що Божому належить роду –
Царями бути разом з Мною,
Під правою Моїй рукою.

3. Про це впевняє Мій Завіт,
Котрому вірити все ж слід.
Та бачу він тобі не втіха,
Коли ти з Мною терпиш лихо:
Сумуєш ти як терпиш брак.
Хиба повинно бути так?

4. Ти скаржишся в собі самому,
Що ти обділений добром:
«Воно мене всі дні минає,
У недостатку залишає,
Годуючи когось вповні
Безбідно й щедро всякі дні.

5. Та їм до Бога діл нема,
Хоч пропонуй Його дарма.
«На що нам, кажуть, знати Бога?
Нам добре жити і без Нього».
А Він їх любить і в усьому,
Життя їх сповнює добром».

6.Це дійсно так: Бог любить всіх,
Не тільки добрих, а і злих –
На всіх промінням сонця сяє,
Дощу на всіх росу зливає,
Зростання збіжжю Він дає
І тим, хто Богом нехтує.

7. Це так тому, що любить Він
Усіх людей, та не один
Його любові недостойний,
Але Він привод безумовний
Любить людей в Собі знайшов,
Тому до всіх Його любов.

8. І він послав Мене у світ:
Звістити всім Новий Завіт,
Та ще для вилуплення вмерти
За всіх людей. Кажу відверто:
З Отцем не сперечався Я,
Бо смерть за всіх – любов Моя.

9. Коли ж Я вмер, як Бог велів,
Мене Він з мертвих воскресив.
З тих пір любов Він пропонує
Усім, у світі хто існує,
Щоб вірою прийняти їм
Спасіння благодать усім.

10. Ні страх, ні гнів тепер веде
До покаяння всіх людей,
А добрість, лагідність, терпіння
Його любові, тож спасіння
І пропонується як дар,
Котрий не купиш як товар.

11. Ні людській гріх, ні людське зло
Не знищать Божеське добро:
Причина тож любові в Бозі.
Змінити це ніхто не в змозі.
За гріх Моя лилася кров,
Тому Отця міцна любов.

12. Але скажу Я те, що є:
Оскільки дар – життя Моє,
Блаженної небесній долі,
А не тягар людський неволі –
Її лиш має той, хто сам
Прийшов до Мене за життям.

13. Він проповідь про Мене чув,
І зацікавлений тим був:
Його торкнулось Слово Боже
У силі Духа, що він може
Життя отримати Моє,
Що даром Бог його дає.

14. Душі приносить мир воно
Та звеселяє, як вино,
Воно життя Самого Бога,
Блаженного, завжди святого;
В житті цим праведність в усьому,
І діє лиш воно добром.

15. Життя це – світло, в нім нема
Того, що є пітьма сама.
Пітьмі його не проковтнути:
Важке хоч лихо стане бути –
Життя це в правді устоїть,
Не захитавшись ні на мить.

16. І ти є світло у Мені
На всі твої зі Мною дні.
Хоч я скорботи допускаю –
Я в них тебе не залишаю.
Тобі належить їх пройти,
Щоб в Царство Боже увійти.

17. Але багатий ти за всіх,
Бо ти є син небесних втіх.
Хоч в світі маєш недостаток,
У тебе є небесний спадок:
Співспадкоємець ти Мені
На всі небесні вічні дні.

18. Ти з Мною володієш всім –
Небесним всім и всім земним,
З Моїми сестрами й братами,
Дочками Божими й синами,
Котрих Я кров’ю покропив
Та Словом Божим освятив.

19. Вони несуть ім’я Моє
В усіх обставинах, що є.
Бо в всьому можу Я зміцнити
І дати праведно прожити:
В багатстві чи, чи в бідноті,
У просторі, чи в тісноті,

20. Чи лихоліття буде час,
Чи гнатимуть за віру вас…
Прославлюсь Я завжди в усьому,
В народі доброму й святому,
Бо вдячність їх є віри плід,
І їх не переможе світ.

21. Коли Я ще у світі був
(Про те читав ти, не забув),
Що я тоді сказав Петрові,
Коли спитав в нього любові
Про смерть, якою він Мене
Прославить, як йому дане?

22. «Іди за Мною» Я сказав.
Та він Мене тоді спитав,
Поглянувши на Іоанна:
«Йому якая доля дана?»
На що йому Я відповів:
«Якщо Я хочу щоб він жив,

23. І був аж поки прийду Я?
До того що тобі? Своя
Дорога поперед тобою.
Тож, Петре, ти іди за Мною».
Так Я йому тоді сказав,
Але в Собі Я добре знав,

24. Що ці служитимуть слова
І всім, в кого любов жива:
Вони слова Мої всі знають,
Бо їх собі завжди читають.
Тож Я кажу їх і тобі:
«Іди за Мною», і в собі

25. На Мене тільки лиш дивись
Та в образ Мій перетворись.
Розстанься з світською журбою:
Ти сам себе лишив спокою,
З печаллю дивлячись на тих,
Живе хто краще із святих.

26. Та що тобі до них, кажу?
Тобою теж Я дорожу.
Така твоя зі Мною доля,
Яку дала нам Божа воля.
Тому на інших не дивись,
А волі Божої скорись.

27. За Мною йди, як Я іду,
Як Духом Я тебе веду
У Царство Боже, де в спокою
Ти царюватимеш зі Мною;
Бо це Моє в тобі життя,
Улюблене Моє дитя.

28. Не допущу ніколи Я,
Земних страждань щоб полум’я
Надію на Мене спалило,
Та серце правих засмутило
До того, віру щоб в Мене
Вони вважали як марне.

29. Зверх сил страждати їм не дам,
Щоб потускніти їх очам,
А лиш страждатимуть по силі,
В короткочасній легкій мірі;
Та ще полегшення в ті дні
Дам, перенесли щоб вони.

30. Життя земне – короткий вік,
Життя ж небесне – з віку в вік.
Тому не коштують нічого
Земні страждання часу злого
В зрівнянні з славою, що в вас
Відкрию Я в майбутній час.

31. І в цих скорботах у цей вік
Зовнішній тліє чоловік,
А внутрішній щодня при цьому
Оновлюється, щоб в усьому
Мій вірний свято поступав
В своїм житті й не согрішав.

32. Не хочу Я, щоб хто із вас
Мав перепони в судний час,
Бо з Дому Божого почнеться
Мій правий суд, як забереться
Святая Церква в небеса,
Коли Я зійду, як роса.

33. Тож Я і дію, щоб святі
Всю нагороду в повноті
Від Мене в день Мій всі прийняли,
Ні в чому втрати не зазнали,
Та Царства Божого вінець
Надів на вас всіх Мій Отець.

34. Довіртесь повністю Мені
На всі земні недовгі дні.
Потрібно мати вам терпіння,
Щоб душ досягнути спасіння.
Нікого з вас Я не згублю,
Бо Я до смерті вас люблю.

Амінь.
25 лютого 2006 р.