Твоє обличчя я кохаю…

1. Твоє обличчя я кохаю,
Хоч і не бачу я його,
Але від нього світло сяє,
Радіє серце від нього.

2. І я завжди його шукаю,
Під сяйвом жити щоб його,
Себе постійно провіряю,
Щоб мати силу від нього.

3. Ця сила є причина віри,
Яка приносить правди плід
Крізь тих, хто з Господом у мирі,
Хто завжди йдуть за ним у слід.

4. Коли дитина вдома грає,
І батько також вдома з ним –
Вона постійно провіряє
Усе, що діє перед ним.

5. Коли лице отця радіє,
І в ньому світиться любов –
Дитина впевнена, що діє
Все добре, без всіляких слів.

6. Коли же батько хмурить брови,
Хоча він навіть і мовчить –
Дитині ясно все без слова:
Не слід цього йому робить.

7. Керує ним його визнання,
Що батько вдома поряд з ним,
І це дає йому вже знання:
Що добрим ділом є – що – злим.

8. Ми також в змозі зрозуміти,
Як жити поряд із Отцем,
Щоб мудро перед Ним ходити,
Керуючись Його лицем.

9. Для цього треба визнавати,
Що Бог не десь, а біля нас,
І на Його лице вдивлятись
З усім старанням кожний час.

10. Та не фізичними очами
Дивитись треба на нього,
А лиш прозрілими серцями
Нам можна бачити Його.

11. Як серце наше реагує
На світло Божого лиця,
Котрий невидимо існує?
Відходить завжди від Отця

12. Проміння сили таємничій,
Яка впливанням на серця,
Являє образ правди вічній
Благословенного Творця.

13. І в серці віра виникає
Під тихим впливом сили тій,
Яка все серце звеселяє,
Даючи духу мир святий.

14. І в тому стані в нас, в уяві,
Побачимо ми як Отець
В своєму Сині, в вічній славі,
Дає любові нам взірець.

15. То буде приклад поведінки,
Себе як треба вести нам,
Або покаже Бог нам вчинки,
Які Він з нами й зробить Сам.

16. Ісус казав, що «Я не можу
Творити Сам щось нічого,
Якщо поперед не увиджу
Отця, утворюючого.

17. Бо як Отець Мій чинить справу –
І Людський Син все чинить так».
Так Він являв Отцеву славу –
Інакше не творив ніяк.

18. Це приклад нам, як треба жити
Перед лицем Отця свого,
Щоб славу Божу проявити,
І тим прославити Його.

19. Але побачу я в уяві
Себе, не Господа свого
В Його Божественної славі,
Бо я посудина Його.

20. Він – скарб таємний, неоцінний,
Я – мовби, глиняний кувшин.
В моєму тілі Він невидний,
Закритий мною Божий Син.

21. Та Дух дає розпізнавати
В моїй уяві: де в мені
Христос Себе поводить свято
В моєму тілі, а де – ні.

22. Бо можу сам щось уявляти,
Тобто від себе самого,
А може й диявол показати
Учинку хибного свого.

23. Якщо ж уважно придивитись,
З бажанням істину знайти,
То можна і не помилитись,
І хибним шляхом не піти.

24. Бо є різниця у подобах:
У тих де Господа нема,
Я буду мучиться в сумнівах –
Чи світло те, чи те пітьма.

25. То «так», то «ні» – це плотське діло
Або диявольське в мені,
Хоча він теж закритий тілом
В моїй уяві чи у сні.

26. Залежить від мого бажання,
Яке я рішення прийму:
Якщо люблю я Божі знання,
А не диявольську пітьму,

27. То оберу я завжди правду,
Себе від злого віддалю;
Якщо же я обрав неправду –
Гріховні ласощі люблю.

28. Лице ж Ісуса завжди світить,
Однак же люблячий пітьму,
Він сяйва світла не помітить –
И обирає смерть саму.

29. Твоє лице Ісус яскраве,
І повно щирій доброти,
Воно правдиве, не лукаве,
Бо завжди був любов’ю Ти.

30. Ти добрий приклад поведінки
Явив, коли був на землі:
За все життя Твої всі вчинки
Гріху не мали взагалі.

31. Ні в чому ти не помилявся,
Творив у всьому лиш добро,
Бо завжди до Отця звертався,
Щоб знати: що – добро, що – зло.

32. Бо від народження самого
Коли Ти був ще малюком,
Щоб мудрим був Ти перед Богом,
Кормився медом й молоком;

33. Щоб міг добро Ти обирати
За міркуванням у Собі,
А зло усяке відкидати,
Щоб не пошкодило Тобі.

34. Свого Отця Ти добре слухав:
Тебе із ранку Він будив
І відчинивши Твоє вухо,
Небесній праведності вчив.

35. І полюбив Ти щиро правду,
І серце все їй посвятив,
А беззаконня чи неправду,
Ти в повноті зненавидів.

36. І Ти помазаний був Духом,
Єлеєм радості в Собі –
Ти взяв Його зусилля рухом,
Щоб був Він завжди на Тобі.

37. Тому і мав в Своїм Ти дусі
Святі та чисті почуття;
Тож все Твоє, Христе Ісусе,
Побожне й праведне життя.

38. Тепер, хто вірує у Тебе,
І ходить під Твоїм лицем,
Той виявляє правду неба,
Що надихається Отцем.

39. Господь, дай в себе нам вдивлятись,
І бачити крізь тьмяне скло
Твій образ, і не помилятись,
Щоб завжди добре нам було.

40. Пізнати дай Твоїй любові
До тих, хто буде біля нас,
Щоб як святі Твоєї крові,
Були ми добрі кожний час.

41. Ти завжди в нас, і ми – з Тобою.
Ти ходиш з нами і у нас.
Ми є Твоєю повнотою,
І нині, і в майбутній час.

Амінь.
10 квітня 2007 р.