Не ухиляйтеся від чистоти

1. Не ухиляйтеся від чистоти
Чи простоти в Христі Ісусі.
Якщо ми з Господом на ти
І живемо в Святому Дусі

2. То Дух, оскільки, Божий є святий,
А з Ним ми маємо єднання,
То всякий вчинок наш брудний
Вчиняє Духу ображання.

3. На що, скажімо ми самі собі,
Від Бога Духа дар прийняли?
Згадай, як ми були в журбі,
Коли в Отця Його Благали.

4. Яку же спрагу ми тоді, згадай,
Щоб Духом сповнитися мали?
«Отець благій, нам Духа дай, –
З слізьми до Нього ми волали. –

5. І ми теж хочемо, як і Твій Син,
Всю правду сповнити, як треба,
І мати хочемо, як Він,
Помазання святе із неба!»

6. Яка же радість в нас тоді була,
Коли одержали ми Духа…
Душа в небесне увійшла,
І стало Бога чути вухо.

7. Як насолоджувалися уста
Мовою іншою до п’яну,
Як щиро славили Христа
За благодать від Бога дану.

8. А дехто з нас тоді в собі знайшли
Спроможності пророкувати –
Натхненням від святої Мли,
Дароване від Бога знати.

9. Один до одного тоді ми йшли
Переживаннями ділитись,
І дуже щасливі були
У Дусі Божому молитись.

10. Не турбувало нас земне ніщо,
Коли ввійшли ми у небесне.
Ми не віддали б ні за що
Переживання те чудесне.

11. Але, нажаль, до тих ми почуттів
Духовних, як-то швидко звикли.
Ми збайдужілі стали до дарів,
І прагнення до них в нас зникли.

12. І з Утішителем відношення
Для нас усіх звичайні стали:
Його любові враження
Ми, як даремні повтрачали.

13. Ми стали також, як не чує світ,
Не відчувати в себе Духа.
Почав зростати ледве плід,
Як сіркою закрило вухо.

14. І нині Господа ми не ждемо,
Наш дух до Нього ледве тліє,
Як діти ночі ми спимо,
Небесного ніхто не мріє.

15. Хоч проповідуємо ми Христа,
Але не в силі – тільки в слові.
І віра в нас якась не та –
Не як при першої любові.

16. А ті, хто з нас, колись пророкував,
Казати Духом перестали,
Бо дар вогню, щоб він палав,
Зусиллям не підігрівали.

17. Їм стало зовсім не цікаво це,
Бо їх пророцтва не приймали,
Та ще безсоромно в лице,
Образні вислови казали:

18. «У нас э слово, що написане,
Воно – провірене, і досить.
А те, що кажеш ти, чудне –
Крізь тебе хто до нас доносить?

19. І як провірити, що кажеш нам:
Воно від Бога чи від тебе
Чи від лукавого? Ти й сам
Не знаєш мовить це хто в тебе.

20. І щоб в оману всім не впасти нам –
Твого ми дару не приймаємо,
Та щоб не звів себе ти й сам –
Ми і тобі забороняємо».

21. І славу людську більше полюбив,
Ніж славу Божу, ті духовні
Прилюдно зреклися дарів,
Щоб не залишитися зовні.

22. Від того Дух Святий, Хто діяв в них,
В Собі, сумуючи, вгашався,
І більш серед зібрань таких
Харизмами не проявлявся.

23. А ті, хто Духом ревно дорожив,
Залишили такі зібрання,
І краще з-за Його дарів,
Терпіти вибрали вигнання.

24. Бо тісно в тих зібраннях їм було,
Де зневажанням їх спіткали,
Де, наче в них палюче зло,
Відносин з ними уникали.

25. Але на радість Духу те було,
Що вибрали вони страждати
Заради правди. Це дало,
За те, їм з Духом дружбу мати.

26. Хоч недостойний їх є цілий світ –
Примушені вони блукати,
Самітно жити час тих літ,
Доколе діви будуть спати.

27. Але Архангел як проголосить,
То діви вставши від дрімання,
Світильники, щоб не вгасить,
Шукатимуть духовні знання.

28. Бо в час той у світильниках тих дів,
Олії вже не вистачало:
Вогонь у всіх ледь-ледь горів,
Все їх зібрання міцно спало.

29. Тоді прокинувшись від свого сну,
Вони світильники поправлять,
І, щоб прогнати тінь нічну,
Вогню олією добавлять.

30. В кого в посудині олія є,
Яку у певний час узято,
Той в свій світильник піділлє
Олії, щоб світив він свято.

31. Та що ж у притчі цей олія є,
Яку Христос казав у слові?
Це Дух Святий, Його дає
Отець від щирої любові.

32. І хто у певний час Його благав,
Щоб охреститись Божим Духом,
Той у посудину узяв
Олію – Дух, зусилля рухом.

33. А що вогонь ті діви зберегли,
Олії – Духа підливанням,
Те значить, що вони спасли
Себе, до Духа обертанням.

34. Коли же діви ті, у притчі тій,
Світильники всі поправляли –
Згадали, як в душі своїй,
Дарами Духа зневажали;

35. Як затуляючи святі вуста,
Від Духа посланих пророків,
За те ще славили Христа,
Хто їх прощав багато років;

36. Та як багато ще робили те,
Що Духу зовсім не приємно,
А думали – воно святе,
І Дух вважає так взаємно.

37. Тоді багато дуже буде сліз
Спасительного покаяння,
І буде справді та всерйоз,
До правди їхнє обертання.

38. Тоді пророки звернуться до них
З благословенням від Святого,
І з повним серцем знань святих,
Яким навчилися від Нього.

Амінь.
26 травня 2006 р.