Про істину

1. Про істину. Це не звичайне слово.
Нам ж треба знати значення його.
І хоч із давнини воно не нове –
Тямуємо його ми менш всього.

2. Чому його повинно розуміти?
Тому що ним Себе Христос назвав.
Отож визнання треба нам схилити,
Щоб Дух Святий пояснення нам дав.

3. Що ж істина собою уявляє?
Вона є справжність, в дійсності що є.
В ній жодної ілюзії немає,
А правда тільки щира існує.

4. Тому Ісус Себе назвавши нею,
Утвердив, що Месія справжній Він,
Що Він Господь над небом і землею,
І справді є од віку Божий Син.

5. І на Собі помазання Він має,
Котре є голуб з неба, Дух Святий,
А в Дусі правда лиш перебуває,
Бо Він неправді ворожо чужий.

6. Усе, що мовив Дух через пророків,
Та в Сині в дні останні що казав –
Є правда непогрішна, без пороків,
Яку Він із любові людям дав.

7. В Його словах лиш дійсне є присутнім.
І люди віри в цих словах знайдуть –
В минулому, в теперішнім, в майбутнім –
Було, що справді, є, і стане буть.

8. Хоча і без подробиць історичних,
Бо книг тоді багато би було,
Але достатньо в Слові істин вічних,
Щоб людство в нім життя собі знайшло.

9. Якщо повірить хто в Христа свідоцтво,
Яке Він чув та бачив від Отця,
Та людям об’явив як Дух пророцтва –
Житті собі отримає вінця.

10. Житті новій, що перемінить долю,
А з нею – всі думки і почуття;
Душа втече від утиску і болю,
Бо всіх гріхів пізнає забуття.

11. І від гріхів людина стане вільна,
Хоча гріху завжди була рабом:
Їй волю дасть могутній і всесильний
Господь Ісус, Хто названий Христом.

12. Бо за гріхи людей помер Спаситель,
Та Він воскрес, щоб виправдати їх.
Він тим людей став з Богом примиритель,
Та ще Суддею мертвих і живих.

13. Він між людьми і Богом – посередник:
Він справжній Бог, але й людина Він.
Він для людей – святий Первосвященик –
Безгрішний, бездоганний Божий Син.

14. Йому над всім дана безмежна влада –
На небесах і також на землі.
Стоїть повік Його премудра рада,
Бо Він Господь над всім у загалі.

15. І Він відносин істинних шукає
З всіма людьми, повірять хто в Нього.
Тому Він їх до віри привертає,
Призвали щоб вони ім’я Його.

16. Бо всі з людей, до Нього хто звернуться,
По імені Ісус Його призвав,
Вони, за обітницею, спасуться,
Як Бог в Своєму Слові обіцяв.

17. Тоді у їхнє серце Він увійде
І стане з ними жити назавжди,
І в Царство з ними в них Небесне піде,
Пильнуючи їх вірно од біди.

18. Він Сам для них є істинна дорога
Блаженного та правого життя,
Котра веде премудро їх до Бога
В нове, Отець що створює буття.

19. Побачимо ми там, і небо вічне,
І землю, що як небо теж нова,
Де правда лиш існує віковічно,
Що є любов. Це істинні слова.

20. Там смерті ні для кого вже не буде,
Ні плачу, ні волання від скорбот.
Людина про недуги там забуде,
Бо звільниться від всіх земних турбот.

21. Минуле пройде все. Життя небесне
Походить на земне лише у том,
Що в нім людина теж живе тілесно,
Але в новому тілі, не в старому.

22. Хоча воно повстане із земного –
Воно небесне. Тож немає в нім
Від тлінного минулого нічого,
А тільки буде в вигляді таким ж.

23. Але ні хто там заміж не виходить,
Одружуватись ті не будуть теж.
В тим люди там не Ангелів походять.
За думкою моїй уважно стеж.

24. У перше воскресіння хто воскресне,
В Христа пришестя, вірить хто в Нього –
Успадковує в Отця життя небесне,
Бо в вірі в Сина він – дитя Його.

25. Це істина. Все дійсно так і буде:
Вчинити Бог спроможній речи ці.
Свої Він обітниці не забуде:
Їх здійснення в міцній Його руці.

26. Поклав Він всім речам часи і строки,
І день пришестя знає тільки Він.
Останній час. Закінчуються роки.
Вже скоро прийде з неба Божий Син.

27. Для нас спасіння ближче з кожним кроком,
І треба отверезитись від сну,
Та бачити на все уважним оком,
Залишивши душевну лінь сумну.

28. Ісус Христос Завіту з нами вірний,
Він істинний в любові до своїх,
До вибраних. Він лагідний і мирний,
Й перед Отцем клопочеться за них.

29. Тож нам повинно в істині ходити,
Від всього серця люблячи Його,
Усім життям для Нього тільки жити,
Відмовившись для Нього від свого.

30. Бо досить ми жили лише для себе,
Коли Ісусу вороги були.
Ми навіть і не мріяли про небо,
І ревно у загибель всі ми йшли.

31. І що тоді ми тільки не робили,
Чим тільки не забруднені були:
Що Бог не любить – те як раз любили,
Та щасливо ніколи не жили.

32. Бо хоч в земному віці щось ми мали,
Й були багаті навіть в світі цьому,
Все ж щастя ми без Господа не знали,
Бо шкодили душі своїй гріхом.

33. Коли же ми повірили у Бога,
І через те в єднання з Ним ввійшли –
Відкрилась нам щасливіша дорога –
Ісус Христос, щоб нею всі ми йшли.

34. Однак же цим шляхом той лиш ходить,
Кого веде Дух Божий в небеса,
Хто тільки для Христа життя проводить;
І бачить він багато чудеса.

35. Отцеві ж більше радості немає,
Коли Він бачить, як Його дитя,
У істині Христа перебуває,
Довіривши Йому своє життя.

36. Так будьмо ж браття в істині ходити,
Залишивши позаду все своє,
І для Христа в усьому в світі жити:
Це – Божий шлях, він істиною є.

Амінь.
19 червня 2006 р.